Балюк Іван — (народився 15.03.1894р., в с. Трибухівці, загинув  — 27 серпня 1915р., с. Завалів Підгаєцького району) — український поет публіцист, громадський діяч.

1914 року закінчив Бучацьку гімназію, де був головою Драгоманівського гуртка. Учасник націоанального молодіж. руху, член повітового проводу філій «Просвіти», «Січі». У липні   1913 надіслав В. Гнатюкові власні записи народних пісень, коломийок, збірник гаївок, зібраних у Трибухівцях і в Джурині.

10 серпня 1914 року добровольцем вступив до Легіону УСС: вістун,чотар. Пройшов з УСС шлях від Карпат до Дністра і Золотої Липи. Нагороджений 25 квітня 1915 австрійською срібною медаллю.

Брав участь у виданні стрілецького журналу «Шляхи». Листувавсь із СВУ, разом із В. Бобинським, Р. Купчинським, В. Кучабським, І. Іванцем і Л. Гецем випускав стрілецькі рукописні часописи. Загинув у бою з російськими військами. «Стрілецький Календар-Альманах Пресової Кватири У. С. В. в полі на звичайний рік 1917» (Львів, 1917) опублікував шість віршів Б., об'єднаних назвою «Скошений цвіт», його спогади «Під Галичем», «Листи з поля» до С. Ю. Мас-ляка, а також біогр. довідку про Б., вмістив спомини його друзів.

В селі Завалів, де похований Іван Балюк , насипана могила, встановлено хрест.

21 вересня 1854 року у сім’ї купця Миколи Кнебеля народився син Йосиф, якому судилося зайняти одне з видатних місць в історії російської культури кінця XIX- початку XX століття.

У Відні, де після Бучача він поселився, закінчив екстерном гімназію і вступив на філологічний факультет Віденського університету. Він закінчив і Віденську Академію комерційних наук. Місцем своєї майбутньої книготоргівлі і видавничої діяльності Кнебель волею випадку обрав Москву. Тут працював прикажчиком в магазині іноземних книг фірми І. Дейбнера, а потім в 1882 році спільно з московським товаришем П. Ф. Гросманом заснував книготоргову фірму «Гросман і Кнебель». Вершиною видавничої діяльності Й. Кнебеля стала багатотомна «Історія російського мистецтва» за редакцією І. Е. Грабара. Кнебелем було випущено понад 400 дитячих книг для дітей різного віку.

З нею квітнули троянди і співали солов’ї

Соломія Крушельницька…В усьому музичному світі кінця XIX- першої чверті XX століття вона була символом досконалості й неперевершеності. Видатний італійський поет Д. Кардуччі писав, що там , де проходить С. Крушельницька « квітнуть троянди й співають солов’ї “.

Народилась Соломія Амбросіївна Крушельницька 23 вересня 1872 року у мальовничому селі Білявинці Бучацького району,в сім’ї священика. З 1878 року вони перебралися у село Біла недалеко від Тернополя, звідки вже нікуди не переїжджали.

Співати почала з маленьких років. Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській гімназії,в якій здавала іспити екстерном. У 1883 році на Шевченківському концерті у Тернополі відбувся перший прилюдний виступ Соломії, яка співала в хорі товариства «Руська бесіда». На одному з концертів цього хору 2 серпня 1885 року був присутній Іван Франко.

У 1801 році Соломія вступила до Львівської консерваторії Галицького музичного товариства. Під час навчання відбувся її перший сольний виступ 13 серпня 1892 року, співачка виконувала головну партію з ораторії Г.Ф.Генделя «Месія».

Восени 1893 року Соломія їде вчитися до Італії, а з 1894 року виступає в Львівській опері, завойовуючи симпатії глядачів.

У другій половині 1890 року почались її тріумфальні виступи на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі в операх «Аїда», «Трубадур» Д. Верді, «Фауст» М.Гуно, « Страшний двір» С.Монюшка, «Африканка» Д. Мейєрбера, «Манон Леско» і «Чіо-Чіо-Сан» Д. Пуччіні, «Кармен» Ж.Бізе, «Електра» Р. Штрауса, «Євгеній Онєгін» і «Пікова дама» П. Чайковського та інших.

В 1920 році Крушельницька в зеніті слави залишає оперну сцену, виступивши останній раз в неапольському театрі в улюблених операх «Лорелея» і «Лоенгрін». Далі своє життя присвятила камерній концертній діяльності, пісні виконувала на 8 мовах. Особливе місце у творчій діяльності співачки займали концерти, присвячені пам’яті видатних синів українського народу Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка. Для участі в цих концертах вона часто приїжджала в Західну Україну. У 1929 році в Римі відбувся останній концерт С. Крушельницької. 1939 року співачка назавжди повернулась в Україну. В післявоєнний період С. Крушельницька стала професором Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка. У 1951 році їй було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України. 16 листопада 1952 року перестало битися серце великої співачки. Поховали С. А. Крушельницьку у Львові на Личаківському кладовищі поруч з могилою друга і наставника – великого Каменяра.

Сьогодні ім’я С. Крушельницької носять Львівська музична середня школа, Тернопільське музичне училище, восьмирічна школа в селі Біла, вулиці у Львові, Тернополі, Бучачі.

Нобелівський Лауреат із Бучача

Народився письменник в єврейській родині ремісника у древньому Бучачі 17 липня 1888 року. Влітку 1908 року Чачкес (таке його справжнє прізвище) разом із іншими одновірцями - бучацькими євреями – емігрував до Німеччини, одружився, а згодом із дружиною і двома дітьми виїхав до країни своїх предків – Палестини. Поселився у передмісті Єрусалиму. Тут Чачкес прийняв єврейське ім’я Йозеф Агнон. Ними й підписував свої літературні твори, в яких переважно зображував життя східноєвропейських, галицьких, зокрема бучацьких євреїв. Через усе своє нелегке життя і далекі дороги Агнон проніс невичерпну любов до рідного Бучача, чарівної ріки Стрипи, до людей Тернопільщини. Висловом цього стала його велика книга на мові іврит про Бучач та життя галицької бідноти, євреїв - переселенців у Палестину, про особисте життя і своє переживання, тугу за рідним містом. На побачення з ним Агнон приїздив з Єрусалиму невдовзі після Першої світової війни. Роман українською мовою має назву «На морській глибині»(1935р.). Під такою назвою уривки з нього друкувалися в українських виданнях США, Канади, Німеччини. Роман видавався також англійською та німецькою мовами. Саме за цей твір «На морській глибині» Агнон був удостоєний Нобелівської премії в галузі літератури за 1966 рік.

Погляд Надії Калавур. "Свято Купала - поганство!" Отець Василій Марчишак:"На початку липня святкування поганські, а наприкінці – плач і голосіння з нерозумінням кари Божої". Іван Шподарунок, м.Бучач: "Заперечити це все означає обкрадати  нашу історію, наш народ". Галина Вікарчук: "Пишуть краяни і до Києва". Осівцям – 555 років. 31 серпня виповнилося 125 років з дня народження уродженця Бучача Осипа Назарука. Літературно – мистецький альманах " Стрипа". Володимир Лис каже, що сніг випаде на початку листопада.

ЯК ЖИВЕТЬСЯ  ЛЮДЯМ БІЛЯ ДНІСТРА * ЦЬОГОРІЧ ПЕРШАЧОК "ОБІЙДЕТЬСЯ" БАТЬКАМ У ТИСЯЧУ ГРИВЕНЬ * ПЕТРО ГАДЗ: “ВІД ЧЕРВНЯ ДО ЛИСТОПАДА ТРИВАЮТЬ В НАС ЖНИВА” *ОБЕРЕЖНО ГРИБИ * " В КАЛИНОВИЙ ВІНОК ВПЛЕТІМО СЛАВУ УКРАЇНИ" * ПЛАТА ЗА ОРЕНДУ ЗЕМЛІ МАЄ БУТИ БІЛЬШОЮ * В ЦЕНТРІ СЕЛИЩА ЗОЛОТИЙ ПОТІК ВІДКРИТО І ОСВЯЧЕНО ВЕЛИЧНУ ФІГУРУ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ.