Програма святкування : шашко –
шахматний турнір * Конкурс малюнка
на асфальті * Ігри та
розваги * Демонстрація колекції одягу * Урочисте
відкриття святкування до Дня міста * Концертна
програма за участю народного артиста України Павла Дворського * Футбольний матч * Салют.
Мар’ян
Михайлович
Крушельницький
– народний артист, професор, один із
фундаторів українського театру. Село
Пилява Бучацького району пишається
тим, що 18 квітня 1897 року в ньому, в сім’ї
небагатих галицьких селян Михайла
Антоновича та Марії Йосипівни
Крушельницьких, народився Мар’ян.
Він навчався в Тернопільській українській
гімназії, був учасником трупи «Тернопільські
театральні вечори». Наприкінці 1923 року
театр « Руська бесіда» було ліквідовано,
а згодом у Галичі закрили всі українські
заклади.
Крушельницький
виїжджає до Праги. Там він вступив на
філософський факультет Празького
університету. У 1924 році повертається
на Україну, а в грудні цього ж таки року
вступає до театру «Березіль» у Харкові,
де працювали такі видатні діячі
театрального мистецтва, як режисер –
постановник і художній керівник театру
Л. Курбас, актори А. Бучма, Д.Антонович,
Н.Ужвій. Працюючи в Києві, М. Крушельницький
досяг розквіту акторської і режисерської
майстерності в ролі Омелька і Борулі в
п’єсі «Мартин Боруля» Карпенка –
Карого, Падури «Маквена –граса» М.Куліша,
Богдана Хмельницького у виставі «Б.
Хмельницький» О. Корнійчука, Ліра «Король
Лір» В. Шекспіра, як режисер постановок
«Дай серцю волю, заведе в неволю» М.
Кропивницького, «Ярослав Мудрий»
І.Кочерги. Знімався в кінофільмах «Ягідка
кохання», «Кривавий світанок», «Мартин
Боруля», «Суєта» та інших. З 1952 року і
майже до останніх днів працював у
Київському інституті театрального
мистецтва ім.. І. К. Карпенка-Карого, вів
курс режисури та майстерності актора.
У
1873 році в селі Язловець народився
майбутній письменник Осип Назарук. Доля
щедро наділила його невичерпною творчою
енергією, неабияким літературним
талантом. І це дало змогу Осипу Назаруку
повести читачів у світ історичних
героїв, де крізь
століття перегукнулися ті, ким гордиться
Галичина,- мудра Роксолана, Хоробрий
Ярослав Осмосмисл і Українські Січові
Стрільці… З його іменем пов’язане
видання «Вісника Пресової квартири
У.С.С.», гумористично - сатиричних журналів
стрільців «Бомба», «Самопал», «Самоохотник»,
щомісячника «Шляхи». Уже в 1916 році з
друкарні Наукового товариства імені
Т.Шевченка у Львові вийшла ґрунтовна
праця О.Назарука «Слідами Українських
Січових Стрільців», а у Відні побачила
світ його ж книжка «Над Золотою Липою».
У
тому ж 1916 році у Львові вийшла ще одна
книжка
- «З кривавого шляху Українських Січових
Стрільців», до якої був безпосередньо
причетний Осип Назарук. У період існування
Західно - Української Народної Республіки
Осип Назарук займався в її уряді питаннями
преси і пропаганди. Коли й ця третя
будова української державності»
закінчилася невдачею і Галичина опинилася
під гнітом панської Польщі, він емігрував
за океан, у Канаду і США. Згодом у різних
видавництвах Львова вийшла «Вчасна
війна у північній Альберті»,
«Греко-католицька церква і українська
ліберальна інтелігенція», «Галицька
делегація в Ризі», «Спомини учасника»,
«Вибір звання», «Венеція, Катедра
св.Марка», «Галичина і Велика Україна»,
«Замах на церкву», «Значіння партій»
та інші книжки і брошури. У пресі він
активно співпрацює майже до останніх
своїх днів.
Помер
Осип Назарук шістдесятисемилітнім у
1940 році в США. Чимало з того, що він
написав, залишилося в рукописах.
Народився
16 лютого 1877 року в селі Сороки Бучацького
району, в сім’ї
священника.
У 90-х роках закінчив так звану
Цісарсько-Королівську Академічну
гімназію у Львові з українською мовою
викладання.Навчався
в Гірничій академії у Леобені (Австрія),
закінчив 1901 року філософський факультет
Львівського університету. Учителював
у Перемишлі.
Поглибленим
психологізмом відзначаються збірки
його оповідань «Нарис одної доби»,
«Нетлі», «Метелики», «Демон руїни».
Йому
належать літературознавчі розвідки
«Огляд літературної діяльності Олександра
Кониського» і форма писань Маркіяна
Шашкевича.
12 січня 1940 року в Бучачі народився Роман Воронка. Батько працював лікарем, мати – вчителькою географії і мови. Невдовзі після приходу більшовиків на територію ЗахідноїУкраїни батько Романа був заарештований і в 1941 році- закатований. У 1844-му сім’я покидає рідне місто й виїжджає на чужину. Три роки в Німеччині, а потім виїхали до Америки, де Роман закінчив середню школу, університет в Нью- Джерсі. Роман Воронка відомий в США як громадський діяч. Він голова Товариства української мови ім.. Т.Шевченка, співзасновник фонду допомоги Руху, фонду допомоги Україні, фонду допомоги дітям Чорнобиля. Через роки Роман Воронка побував у Бучачі. У районній газеті «Нова доба» надруковане інтерв’ю, яке він дав журналістам, і залишив свій автограф з такими словами:”Бажаю усім жителям всіх благ та наснаги до праці на добро нашої неньки-України».
Богдан
Петрович Футей народився 28 червня 1936
року в селі Бариш Бучацького району. Батько працював робітником на залізниці, мати - у
власному господарстві. У 1944 році сім’явиїжджає
до Німеччини в Баварію, а в 1948 році- в Аргентину, де Богдан
закінчив
школу, а після
- гімназію.
В
1957 році переїхали до США. Там Богдан
закінчив університет, здобувши ступінь
бакалавра і магістра, а в !968 році –
ступінь доктора права.
Він
є членом Асоціації адвокатів США та
Української Асоціації адвокатів Америки.
Богдан Футей – Федеральний суддя округу
Колумбія. Він єдиний з усіх Федеральних
суддів, які призначаються виключно
президентом,- українець. У 1995 році першому
з представників української діаспори
вручено за заслуги перед Україною
президентську відзнаку - орден Ярослава
Мудрого. Суддя Богдан Футей є професором
державного та конституційного права в
Українському Вільному Університеті,
що знаходиться в Мюнхені.