Бучач – історичне містечко, що знаходиться у Тернопільській області. Якщо прогулятися вуличками, можна побачити будинки, архітектура яких характерна Австрії. Тут цікавий рельєф, на території міста є багато височин. Також через Бучач протікає річка – Стрипа. Тут є декілька мостів, де можна зупинитися та сповна насолодитися красою водойми. Окрім цього, у містечку знаходиться безліч культурних та архітектурних пам’яток : руїни Бучацького замку,  Монастир отців Василіян, ратуша, Церква Святої Покрови, скульптури Пінзеля та багато іншого. Мені вдалося відвідати деякі з них.

Отож, в самому центрі Бучача знаходиться ратуша.

 Її як і ще декілька міських скульптур оздоблював Пінзель – представник бароко в Галичині. Щоправда, зараз тут знаходяться точні копії робіт, а оригінали – у Львівських музеях. Це зумовлено руйнуваннями у часи другої світової. Всі туристи, що приїжджають у Бучач із захопленням розглядають всі деталі цієї споруди. Місцевих жителів, вона теж не залишає байдужими, вони тут проводять фотосесії і просто насолоджуються унікальністю архітектури. Я поспілкувалася з чоловіком, який прогулювався повз ратуші. Він розповів, що проводить тут багато часу, це місце його надихає творити щось нове та особливе. Йому б також хотілося, щоб була можливість піднятися на верх будівлі. Місцева влада ж запевняє, що це буде доступним після повної реконструкції споруди.

Наступне, що я відвідала це монастир отців Василіян.

Це великий комплекс на території якого, знаходиться школа, сам монастир і невеличка паркова зона з місцями, де можна просто посидіти і відпочити. Будівля розташована на одній із найвищих точок Бучача. Звідси відкривають гарні краєвиди на містечко та руїни стародавнього замку. Коли я прийшла у це місце, пані, яка працює у крамничці монастиря, замовляла дитячу літературу, пов’язану з різдвяними святами. Після цього вона розповіла, що монастир відвідує безліч туристів. Особливо ним зацікавилися переселенці після початку повномасштабного вторгнення. За її словами: «Люди заходили і захоплювалися кожною дрібницею». Я також поговорила з відвідувачами. Один чоловік сказав: «Коли мені тяжко на душі, я приходжу сюди. Таке враження, що тут відкривається інший світ».

Після екскурсії місцевими пам’ятками архітектури я вирішила пройтися бучацьким парком і запитати у місцевих жителів, що б їм хотілося змінити у туристичному аспекті міста. Старші люди хочуть, щоб всі історичні пам’ятки міста підтримувалися, а при необхідності реконструювалися. Вони запевняють, що це зіграє велику роль у залученні відвідувачів до міста. Молодше ж покоління потребують інфраструктури. Молодь каже, що не вистачає місць де можна зустрітися та провести час. Одна з опитаних мешканок сказала: «Вся Бучацька громада – суцільна історія, якщо тут відкривати готелі або бази відпочинку, Бучаччина буде «другим Буковелем».

Мені стало цікаво чи є тут люди, які готові змінювати інфраструктуру. І я зустріла Аліну, власницю однієї з кав’ярень, її історія мотивує до змін у місті. вона родом з Нової Каховки (Херсонської області), на початку повномасштабного вторгнення проживала у містечку Бровари, що під Києвом. Евакуювалася вона до Бучачу через те, що сюди її запросила знайома. Аліні по-справжньому сподобалась місцева атмосфера, доброта людей, особливе світосприйняття. Також вона оцінила красу міста, його архітектуру, що нагадує європейські будівлі. Коли ж після переселення ситуація стабілізувалася, Аліна зрозуміла, що вона хоче залишитися у цьому місті. Для неї було важливим зробити свій внесок в його розвиток, до того ж, тут «неоране поле, відкривай, що хочеш, конкуренція практично відсутня». Сьогодні мережа її закладів стрімко розширюється. Вона ж стала одним з фінансових вкладників для відновлення архітектурних об’єктів міста. Загалом, вона розповіла, що інвесторів у Бучачі достатньо, але не вистачає ідейних генераторів.

Отже, можливостей для створення об’єктів, що приваблять туристів тут достатньо, потрібно лише сформувати якісний старт-ап.

Над матеріалом працювала: Боднарчук Ольга