В Бучачі масова палять листя та рослинні залишки, а за це передбачено великий штраф
Останні декілька днів, Бучач перетворився на Сеул, чи якийсь інший мегаполіс покритий смогом. А все через безвідповідальних містян, які спалюють листя та рослинних на своїх земельних ділянках. Щоправда ці містяни думають, що вони справжні галицькі ґазди, але це не так!
Нажаль органи правопорядку на це неподобство не реагують. Хоча б мали, бо спалювання рослинних залишків є прямим порушенням низки норм чинного законодавства, а саме: статті 50 Конституції України, статей 9 та 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 16 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», пунктів 3.6.14., 3.7.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, пунктів 3.6., 6.4.2. Правила утримання зелених насаджень у містах та інших населених пунктах України, Закону України «Про благоустрій в населених пунктах».
Дії, що є порушенням зазначених норм законодавства тягнуть відповідальність відповідно до ст. 77-1 (Самовільне випалювання рослинності або її залишків) Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ця стаття передбачає накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закликаємо бучаччан долучатися до виявлення порушників і повідомляти про подібні випадки у поліцію (102). Нагадуємо, що штраф за спалювання листя згідно для фізичних осіб – від 340 до 1300 гривень, для юридичних – від 800 до 1700 гривень.
Що каже Церква?
Бюро УГКЦ з питань екології закликає вірян та небайдужих людей відмовитись від шкідливої, а часто й смертельно небезпечної практики спалювання залишків рослинності, пік якої традиційно припадає на осінній час збору урожаю з фермерських полів та присадибних ділянок.
— Спалюючи залишки рослинності, ми чинимо важкий злочин проти довкілля, життя і здоров’я людини. Найгірше те, що спалюючи рослини, ми серйозно грішимо проти заповіді „Не вбий“, — наголосив заступник керівника Бюро УГКЦ з питань екології отець Володимир Містерман.
Адже часто підпалювання трави, яке окрім непоправної шкоди тваринам, комахам і рослинності, призводить до масштабних пожеж. При спалюванні 1 т рослинних залишків, у повітря вивільняється до 9 кг мікрочастинок диму. Це збільшує кількість розвитку бронхо-легеневої системи, а часто призводить до розвитку смертельних захворювань.
Що ж тоді робити? Компостувати!
Компостування – дуже ефективний спосіб утилізації бур’янистих рослин, надлишків сидератних культур і накопичених на городі органічних залишків.Якість отриманого компосту залежить від того, наскільки будуть дотримані деякі правила компостування на ділянці.
Отже:
компостна яма (контейнер або купа) повинна бути облаштована в такому місці на ділянці, де вона нікому не буде заважати – ні власникові, ні його сусідам;
компост обов’язково потрібно накривати травою, торфом або землею, а для додаткового збагачення, можна додавати добрива і золу;
слід простежити, щоб компостна купа не перетворилася в розсадник злісних бур’янів (рослинні залишки бажано не звалювати, а укладати всередину квітками, а корені мають залишаються зовні і підсихати);
компост краще дозріє, якщо його витримати два роки і перелопачувати два рази протягом кожного сезону;
не варто кидати в компост сміття, а також хімічні, неорганічні та інші шкідливі матеріали;
деревне листя і грубі здерев’янілі залишки краще тримати в окремій ямі, оскільки процес їх розкладання йде набагато повільніше.
Збагатити компостну купу мінеральними елементами допоможуть так звані рослини-накопичувачі. Наприклад: листя дині і гречки здатні накопичувати кальцій, живокіст-калій, кропива наситить залізом і азотом, а листя ріпаку та гірчиці забезпечать фосфором. Городники нерідко вирощують живокіст і люцерну спеціально для наповнення компосту сидератною масою. Велику кількість рослинної маси дає соняшник, але його можна додавати в компост лише до того моменту, поки стебло не почне грубіти (висота не більше 1,2 метри).
Опале з дерев листя рекомендується компостувати окремо від інших видів органіки, так як в його розкладанні беруть участь мікроскопічні гриби. Цінність золи після спалювання листя досить низька, мінеральних елементів в ній дуже мало. Однак листя містить деякі важко-разкладаючі компоненти, завдяки яким ґрунт можна забезпечити стабільним гумусом. Саме тому опале листя краще компостувати, а не палити. Компостування протягом двох-трьох років, при доброму зволоженні і щільному трамбуванні, дасть відмінний продукт, за характеристиками практично нічим не гірший від торфу. На піщаних і глинястих ґрунтах він принесе величезну користь. Закладається, як правило, разом із вапном і звичайним компостом.
Смердючий запах – головна ознака поганої якості компосту. Він свідчить про те, що правила компостування в повній мірі не дотримувалися. Після досягнення зрілості запах компосту повинен бути приємним, схожим на запах землі в лісі.
Перевіряють готовність компосту шляхом проведення проби на схожість, а тестувати найкраще такою культурою, як крес-салат. Тест покаже ступінь впливу компосту на ріст рослин. Якщо їх проростання відбудеться із затримкою, значить, використовуваний матеріал ще не готовий. Його потрібно гарненько перемішати і залишити ще на місяць (як мінімум) для повного дозрівання.
Як робиться проба на схожість? Для цього підійде будь-яка невелика ємність, у яку потрібно насипати компост, злегка його зволожити і ущільнити, а потім висіяти крес-салат. Якщо матеріал якісний, то сходи з’являться вже через три дні, а ще через два почнеться утворення листочків. Зелене листя свідчать про те, що компост дозрів і його можна застосовувати. Коричневе або жовте листя вказує на затримку в рості – такий компост не зовсім дозрів, його використовувати ще рано.
Бюро УГКЦ з питань екології