Сьогодні зі шпальт газет і телевізійних новин ми дізнаємося про чиновників, які не пройшли люстрацію і звільнені зі своїх посад. Я ж хочу розповісти про мера, якого вважають добрим господарем і хорошою людиною. Коли ми зустрілись із міським головою Бучача Йосипом Мосціпаном, звернула увагу на його слова: “Міська рада – не політичний, а господарський орган. Коли ми перестанемо ділитися на партії, фракції, а почнемо дружньо працювати для людей, тоді і буде толк”. 

- На посаді голови я з 2010 року. У депутатському корпусі найбільше представників партій “Свобода” та “Батьківщина”. Проте ми намагаємось менше займатися політичними дебатами, а більше уваги приділяємо проблемам міста. Вони мені добре відомі, адже у міськраді я з 1995 року. Добре знайомий із жителями райцентру, часто їжджу по вулицях, запитую людей про проблеми, які потребують нагального вирішення.

Коли балотувався на мера, обіцяв вирішити проблеми із освітленням, адже місто було освітлено лише на 29%. Сьогодні маємо 80% освітлених вулиць.

- Великою проблемою для вашого міста було водопостачання…

- Ми вирішуємо цю проблему, почали заміну старих водопроводів. Наприклад, є у нас такий віддалений мікрорайон Нагірянка, там ніколи не було водопроводів, сьогодні є. Роботи проводимо спільними зусиллями із громадою міста. І за це принагідно хочу подякувати всім небайдужим людям, адже їх допомога дуже важлива. Нині працюємо над водопостачанням і селища цукроварів.

- А що з очисними спорудами?

- Очисні споруди побудовані ще на початку 1970-х років. Торік міська рада виділила кошти і замовила проект на їх заміну. Проектна документація готова і вже пройшла державну експертизу. Однак вартість робіт становить 5 млн. 300 тис. грн., а для міського бюджету це не непідйомна сума. Сподіваємось, цю проблему вирішимо на умовах співфінансування із держбюджетом.

- Окрасою старовинного Бучача є славнозвісна ратуша…

- Це ще одне болюче питання… Ратуша – архітектурна пам’ятка України. Її ще у 1751 році побудував всесвітньовідомий Пінзель.

У 2006-2007 роках ми почали реставраційні роботи, проте кошти перестали надходити і все зупинилося. Ще торік залишкову вартість робіт оцінювали у 7 млн. грн. Звичайно, таких грошей у нас немає. До нас часто приїжджають туристи, передусім із Польщі, цікавляться ратушею, тож дуже прикро, що не маємо можливості надати їй належного вигляду.

- У Бучачі чимало старовинних будинків. Чи вдається із ними навести лад?

- Як ви зауважили, у нас усі будинки збудовані за часів Австрії, Польщі, Радянського Союзу. Квартири люди приватизували, а будинки залишились на балансі міськради і тепер потребують чималих капіталовкладень. Де можемо, допомагаємо, проте якби держава виділила потрібні кошти, ми б відремонтували фасади, дахи. А так…

На нашому балансі і п’ять дитсадочків. Жоден із них ми не закрили, всі переповнені. Загалом у них 500 дітей, більше сотні – із навколишніх сіл. У кожному з них тепло, всюди робимо ремонти, встановлюємо нові вікна. Цього року із міського бюджету на них виділили 100 тис. грн.

Чи не найбільше Йосип Михайлович розповідав про доброзичливу громаду міста. Каже, що без її підтримки не вдалось би нічого зробити. Жителі Бучача активно готуються до Великодніх свят, разом із міськрадою прибирають у парку, на вулицях, на цвинтарі.

- Все було б добре, та найбільшою проблемою є перепони з боку Держказначейства, яке не виділяє коштів. У наших планах багато проектів, хочеться, щоб Бучач став візитною карткою Тернопілля, проте власними силами ми мало що можемо зробити, та якщо з Божою допомогою в державі настане стабільність, то невдовзі наше чарівне місто ви просто не впізнаєте.

Зоряна ДЕРКАЧ