Тарас Хомут – рекордсмен у 8-років!
Нещодавно юний Бучачанин Тарах Хомут встановив новий світовий рекорд із відтискання від землі у кількості 1500 повторів на протязі 2,5 годин. Це досягнення є великою радістю для всього нашого краю та України загалом. Але для його реєстрації у «Книзі рекордів Гіннеса» потрібні кошти у сумі 30000 гривень.
Вчора 18 липня про Тараса знімали сюжет журналісти телеканалу «Інтер», а сьогодні «1+1», численні статті та різного роду матеріали вже наповнили інформаційний простір про юного рекордсмена і є надія, що такий талант не залишиться без підтримки громадськості, як духовної так і матеріальної.
Як ми бачимо навіть за умов повної відсутності державних програм розвитку спорту в Україні, таланти в нас є, а скільки їх не розкрито? Станом на сьогоднішній день Тарас відтискається від землі вже 1700 разів, а яких би Він досягнув результатів, якби були створенні всі потрібні умови для його розвитку? А попри нього, можливо, ще б не один талант відкрилося!
Від імені адміністрації сайту «Бучач-Сьогодні» складаємо подяку сім’ї Хомутів та пропонуємо міській владі нагородити званням «Почесний громадянин міста Бучач».
Рекорд: півтори тисячі разів відтиснувся від землі восьмирічний Тарас Хомут із Бучача.
Це зайняло у хлопчика дві з половиною години. Відзняте відео та документи хлопця батьки вже надіслали у представництво “Книги рекордів України”.
— Я відтискався майже безперестанку, — розповідає Тарас Хомут. — Лише після кожної сотні міг розім’яти руку чи ногу. Після кожних 500 разів дозволяв собі попити води. Але при цьому зберігав положення в упорі лежачи.
Спортом хлопчик займається із 5 років. Почалося з того, що пішов у спортивний зал разом зі старшим братом Анатолієм. Тренер Андрій Винниченко, побачивши, як Тарас вдало і швидко вилазить на п’ятиметровий канат, взяв і його у свою групу.
Мати — Ольга Хомут спершу вагалася, чи варто віддавати меншого сина до спортзалу.
— Страшно мені було. Звичайно, шкода дитини, малий ще зовсім був, — пригадує пані Ольга. — Та він так наполягав, що я погодилася. Тепер — щасливий до нестями. Мені також приємно бачити, що дитина чогось досягнула власними силами.
Займається Тарас фізичними вправами тричі на тиждень по дві з половиною години — лазить по канату, відтискається від підлоги, підтягується на поперечині тощо. За одне таке тренування хлопчик відтискається 950 разів. У вихідні навантаження менше — лише 150. На це Тарасові вистачає п’яти хвилин.
— Раз на місяць пробую ставити рекорди, — розповідає хлопець. — Думаю, до кінця року зможу відтиснутися вже дві тисячі разів. Адже минулого літа було лише 100 разів, а тепер — півтори тисячі. Спочатку ніхто не вірив. Казали, що мені не під силу “дорослі” результати. Тільки друзі та рідні дуже тішилися.
Тричі на рік батьки водять Тараса на огляд до лікарів, адже турбуються про стан здоров’я малого спортсмена. Проте медики запевняють, що не бачать жодної загрози і що хлопчик у повному порядку. Його організм здатен витримати такі недитячі навантаження.
— Я ще до кінця не визначився, ким буду. Мрію стати олімпійським чемпіоном із гімнастики чи легкої атлетики, — зізнається юний силач. — Ще хочу бути вправним солдатом. А ще — поїхати в Англію до хресного батька і побувати на концерті свого улюбленого виконавця Валерія Меладзе.
"Приємно, що є такі розвинені діти..."
Таке досягнення восьмирічного Тараса тішить чемпіона світу та України з пауерліфтингу та жиму лежачи, начальника відділу з питань фізичної культури і спорту обладміністрації Ігоря Побера. Однак чоловік додає, що такий результат юного силача він не має з чим порівняти.
— Особливо приємно, що тепер, коли більшість дітей не можуть повноцінно займатися навіть на уроках фізкультури, є такі розвинені діти, — каже пан Побер. — Оскільки я не лікар, то не можу сказати, як позначаться згодом такі інтенсивні заняття на здоров’ї хлопчика. Зрозуміло, дуже велика відповідальність лежить нині на його тренерові.
Сам же неодноразовий чемпіон каже, що у восьмирічному віці спортом спеціально не займався.
— Ми жили у селі, тож я, як і всі діти, ганяв у футбол, бігав на лижах, підтягувався на перекладині, — пригадує Ігор Побер. — Перекладина та бруси тоді були надзвичайно популярними. Довкола них завжди і всюди було багато хлопців. А от професійно займатися спортом я почав після армії.
Надія ОГОРОДНИК, Ірина ПОГОРІЛА, http://te.20minut.ua/news/10201664