До Дня інваліда Бучацький районний центр соціальних  служб для сім’ї, дітей та молоді  зібрав за круглим столом лікарів,  представників  влади, відділу освіти, бібліотеки, управління праці, центру реабілітації дітей – інвалідів, та самих батьків, яким випала нелегка ноша піклуватись про дітей – інвалідів.

            Розмова, що відбулась, заставила задуматись, та подивитись на ситуацію, яка складається в регіоні,  як і в Країні вцілому, більш глибоко всім. Поряд із проблемами лікування , медичного оснащення, та фінансового забезпечення лікування дітей – інвалідів на перше місце, як батьки, так і лікарі,  поставили проблему  нетолерантного ( якщо не сказати хамського) відношення вчителів до хворих дітей. Більшість із присутніх виступили проти ізоляції таких дітей і проведення занять вчителів на дому. Діти, які є розумово здоровими, але у  яких є фізичні вади, інколи значно обдарованіші за  звичайних здорових дітей і хочуть нормального спілкування зі  своїми ровесниками. Так вони більш знервовані, так, вони гостро реагують на несправедливість , з якою, на їх думку, вони стикаються, так, вони не можуть бігати і скакати, інколи недобачають, чи недочувають, навіть коли зовні вони нічим  не відрізняються від здорових дітей, та  ніхто не дає право вчителеві  вголос на весь клас заявляти про те, що батьки дитини купили їй довідку про інвалідність, щоб отримувати гроші. Найгіршому ворогу не побажаєш таких грошей і болі з якою живуть з дитинства ці люди.

 Про те, що в Зубрецькій школі це вже система свідчать висловлені батьками на зустрічі скарги. Доходить до того, що таких дітей батьки змушені забирати зі школи і переводити чи в інтернат, чи в міську школу.  Підтверджують скарги батьків і головний педіатр району, і дитячий невропатолог, вони говорять про те, що навіть на  їхні звернення до  Бучацького районного відділу освіти  жодної реакції зі сторони дирекції шкіл немає.

            Щось не те відбувається сьогодні в наших школах. Скаржаться батьки, що школа давно перестала бути виховним закладом. Там жаліються на брак часу для проведення культурно – виховних заходів. А як інакше дітей навчити милосердю? Як пояснити  вчителям, що своїм ставленням до дітей – інвалідів, вони не тільки формують психологічний клімат в класі, але й впливають на загальне ставлення односельчан до таких людей?

            Можливо саме така поведінка зі сторони педагогів є причиною того, що батьки хворих дітей не хочуть розголошувати про проблеми їхніх дітей, побоюючись негативного ставлення зі сторони навколишніх.

            Дивує і поведінка сільських голів. Про те, що в тому ж с. Зубрець є хлопчик, який потребує негайної операції на відкритому серці вже занють у всій області, хтось допомагає грошима, хтось підтримує морально, хтось в оформленні документів та підбору клініки,  лише  сільський голова робить вигляд, що його це не стосується. Скільки в його  селі таких хворих дітей? Невже так важко підійти до тої самотньої жінки, яка сьогодні живе в страшній агонії боротьби за життя дитини і  організувати їй допомогу в селі ?

            В нас хворі не діти, в нас хворе суспільство. І діагноз йому : байдужість.  З цього починаються всі наші проблеми.

            З вдячністю батьки інвалідів говорили про роботу управління праці. Жодних нарікань на забезпечення дітей візками! Говорили про турботливе ставлення самих працівників до їхніх потреб. Але просили підняти питання перед керівництвом держави про те, щоб  пенсії по інвалідності дітей не враховувались до доходу сім’ї, бо ці гроші йдуть суто на ліки, а при підрахунку, саме це впливає на інші соціальні виплати родині. Часто  саме через пенсію дитині – інваліду мати не отримує грошей по догляду за дитиною.

            Велику увагу приділялось навантаженню дітей у школі. Лікар – психіатр  Д.Д. Лабіш зауважила, що шкільні програми складені без урахування вікових особливостей дітей,  це призводить до неможливості засвоєння дітьми навчального матеріалу, наслідком чого часто стають нервові та психічні зриви у дітей. Про це свідчить те, що кількість дітей, що стоїть на диспансерному обліку з розладами психіки з кожним роком зростає.

            Особливе ставлення дітей - інвалідів до життя ,такі діти стараються малювати, писати вірші, грати на музичних інстументах і співати. Але, якщо в містах, чи в смт. можна знайти спеціалістів для занять з такими дітьми, то в селах, а особливо віддалених, всебічний творчий розвиток здорових дітей є проблематичним, що вже казати про  інвалідів?!  Тим більш значимою є допомога Язлівецької музичної школи, де з дітьми інвалідами вчителі  працюють безкоштовно. З глибокою вдячністю  говорила про це  пані Тетяна Мішталь,  яка висловлювала щире захоплення роботою педегогів по вокалу з її дитиною у якої вроджена вада мови.

            Про роботу районної ради з категорією хворих дітей хочеться сказати окремо. В  цьому році 5 тижнів в Бучацькому районі працювала Міжнародна клініка на колесах « Дар життя» де обстежили і надали стоматологічну допомогу  більш як 700 дітям із соціально незахищених сімей.  Серед них 76 дітей – інвалідів. Вперше за багато років за кошти територіальної громади закуплено 2 автомобілі швидкої допомоги. В районі працює 49 ФАПів та 8 амбулаторій загальної практики сімейної медицини до 2 з них Пилявської та Переволоцької передано у безкоштовне користування  автомобілі швидкої допомоги. На наступну сесію районної ради готується питання про передачу такого ж авто для Бариської амбулаторії. До кінця року планується відкрити амбулаторію загальної практики сімейної медицини і в Озерянах. А з сільським головою с. Беремяни вже є попередня домовленість про фінансування ремонтних робіт та відкриття такої амбулаторії у 2009 році.

            Багато добрих слів звучало на адресу роботи  Золотопотіцького реабілітаційного центру дітей – інвалідів. Про  роботу медперсоналу говорили із захопленням, тішились батьки і результатами лікування, але відкритим залишається питання перебування цих дітей в період навчального року.

            Необхідність проведення таких зустрічей і в тому, що більшість із батьків дітей з особливими потребами, як і самих дорослих інвалідів дитинства не знають своїх прав . Для багатьох корисною стала інформація про те , що в місцевому бюджеті щорічно закладаються кошти на придбання безкоштовних ліків для соціально незахищених груп населення, та гроші на безкоштовне протезування зубів. І нехай їх не надто багато, але всі, хто звертаються, отримують таку допомогу.

            Виникли і питання до організаційного комітету акції «Молосердя» представників якого не було на засіданні круглого столу.  Батьки хворих дітей просили, щоб такі кошти збирались адресно, а не формально на загал, і до їх розподілу залучались і самі інваліди, та про зібрані і виділені кошти інформація поширювалась через засоби масової інформації.  Люди  щиріше відгукуються на чужу біду, коли знають на які потреби підуть їхні гроші.

            Висновок, який напрошується і який прозвучав на зустрічі один: об’єднуйтеся! Об’єднуйтесь у громадські організіції по захисту  інтересів дітей - інвалідів. В купі легше боротись за право ваших дітей на повноцінне життя в цій країні. Хором  вас скоріше почують наші великі мужі у Секретаріаті президента, Кабінеті Міністрів, Верховній Раді. Не може сьогодні життя дитини залежати від вмістимості гаманця її батьків! Сьогодні не хто інший, а саме Українська влада завинила перед дітьми - інвалідами за те, що їхні матері живуть в постійному стресі, в екологічно забрудненій державі, недоїдаючи, кинуті на виживання влади. Саме через це у нас з кожним роком збільшується кількість паталогій при народженні дітей, через страшну наругу над  народом сьогодні так важко хворіють наші діти і, як останні злидарі, просять у тих  хто відверто, цинічно обікрав державу милостині, щоб вижити і далі працювати на  вас, « шановане панство»!

                                                               Депутат Бучацької районної ради

                                                                       Олена Сурм’як.