Президентом України видано Указ  від 27 серпня 2008 року „Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків”,Щодо „Дністровського каньойну”, то вся ця підготовка пропозицій має завершитися до кінця 2008 року. Та всі згадані закони для народу не є переконливими. Місцеві жителі протягом останнього часу спостерігають велике зацікавлення землями поблизу Дністра. Тому будь які маніпуляції із землею, навіть з боку держави, викликають у людей настороженість.

Президентом України видано Указ  від 27 серпня 2008 року „Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків”, на виконання якого Кабінетом Міністрів України доручено Тернопільській обласній адміністрації забезпечити підготовку та внесення в установленому порядку узгоджених пропозицій щодо створення відповідно до Закону України „Про природно – заповідний фонд України” національні парки „Кременецькі гори” та „Дністровський каньйон”. Щодо „Дністровського каньойну”, то вся ця підготовка пропозицій має завершитися до кінця 2008 року. Проте, як вважає начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області Олег Миколенко, „пасивна позиція райдержадміністрацій та місцевих рад гальмує завершення робіт з підготовки матеріалів до проектів Указів Президента України про організацію НПП у встановлені терміни. І щоб зняти справу „із гальми”, минулого тижня Олег Миколенко навідався до Бучацького району сам, адже тут до Національного парку заплановано освоїти 3, 7 тис. га., що становить 4, 7 відсотків від площі району. Бучацький „Дністровський каньйон” буде розташований на території 13 сільських рад. 10 із них погодили організацію парку на запропонованій території. І лише 3 села: Берем”яни, Дуліби та Жниборди не згідні із пропозицією. Якщо питання підписання акту вибору Берем”янським сільським головою заходиться у стані вирішення, то станом на 07.10.2008 Дулібською та Жнибородською сільськими радами не подано держуправлінню жодних чітких пропозицій в розрізі угідь щодо можливості їх включення до складу проектованого парку.

Олег Миколенко, зустрівшись із депутатами вищезгаданих сіл, намагався їх переконати, що приналежність території до Національного парку працюватиме на користь громаді. Бо створення національного природного парку „Дністровський каньйон” передбачено Законом України від 21 вересня 200 року „Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки” і відповідає світовим тенденціям створення екологічно – безпечних умов для розвитку територіальних громад. Організаційно – правова діяльність НПП регламентується Конституцією , Законами України „Про охорону навколишнього природного середовища України”, правовими актами, Проектом організації його території та Положенням про Національний природний парк. Парк буде підпорядкований Міністерству охорони навколишнього природного середовища України, оперативне управління здійснюватиме Державна служба заповідної справи. У проекті документів враховано пропозиції сільських рад та райдержадміністрації щодо недопущення включення земельних ділянок до складу парку, які надані громадянам у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, обслуговування господарських споруд та житлових будинків, розпайованих угідь, земельні ділянки у межах держлісфонду . у межах яких наявні приватні садиби громадян, тощо.

Та всі згадані закони для народу не є переконливими. Місцеві жителі протягом останнього часу спостерігають велике зацікавлення землями поблизу Дністра. Тому будь які маніпуляції із землею, навіть з боку держави, викликають у людей настороженість. Громаду цікавили конкретні питання, чи зможуть вони вільно випасати худобу, косити сіно, збирати гриби та ягоди на парковій території.  Жителі села Жнибороди  - це нащадки тих, хто свого часу пережив операцію „Вісла” і вони знають що означає втратити землю і залишитися без нічого. –„ Подивіться, що робиться зараз в державі! Де впевненість, що з часом ця земля не перейде у приватні руки? Життя людське переходить, а ми бачимо лише все гірше! Дороги розмиті, доїхати до села нормально не можливо. Що з ложки впаде, те і дістається Жнибородам. У селі навіть дитячого садочка немає. Мабуть, така вже доля у віддалених сіл”.....

 Присутні на зустрічі голова районної ради Олег Михайлів та перший заступник голови Бучацької райдержадміністрації Василь Григоришин були солідарні в пропозиції, щоб депутати ще раз порадилися із громадою і у рішенні сесії сільської ради чітко вказали яку ділянку  варто залишити за межами майбутнього Національного парку. Конфліктні площі вилучити – парк від цього не постраждає і громаді буде спокійніше. Також районні керівники зазначили, що „паркові” території матимуть ще одне джерело фінансування. Це, власне, і настав час звернути увагу на такі села. „Своїм” сільські депутати вірять більше, а тому пообіцяли детально обговорити з громадою питання передачі земель, що зважити всі вигоди і втрати, хоча останніх бути не повинно.

Зустріч у Берем”янах  була дуже схожа на Жниборідську. Обличчя депутатів відображали нерішучість. Хтось із присутніх чітко сказав, що не хоче, аби потім громада говорила, що 15 депутатів продали село. Взагалі, у Берем”янах із землею і без національного парку велика плутанина. Людям видали акти на паї там де знаходяться приватні городи. Розпаювали навіть... стадіон. Депутати із гіркотою підгадали долю древнього Панського лісу, який був окрасою села. Про нього складали пісні та легенди, навіть за комуністичних часів ніхто не смів його рубати. Кінець сосновим легендам поклало комунальне підприємство „Бучачліс”. Від столітніх сосен залишилися лише пеньки та ...пісні. Люди кажуть, що колишній голова Бучацької райдержадміністрації Ілля Козира з цього приводу звертався у прокуратуру, але тоді це питання розглядали, як політичне і нікого не покарали за варварство. Управління екології теж порушень не виявило. Але ж лісу не стало!?

У цьому селі для „Дністровського каньйону” цінність має ботанічна пам”ятка природи місцевого значення „Берем”янська наскельно – степова ділянка”, де ростуть рослини занесені до Червоної книги України. Тому депутати і сільський голова Іван Мукан вирішили трішки „поторгуватись”. Мовляв, ми вам землі для національного парку, а ви нам поможіть із дорогою, фельдшерсько – акушерським пунктом, який просто необхідно переобладнати під амбулаторію, бо їхати до найближчої лікарні треба 55 км (!). В селі люди помирають від того, що не можуть отримати першу медичну допомогу. А ще берем”янські депутати запропонували варіант – ми подивимося, як працюватиме Національний парк на інших територіях, а тоді побачимо, що нам робити. На таку пропозицію Олег Миколенко не згідний, бо для того, щоб долучити землі до вже діючого парку потрібен буде окремий указ президента.