Анонс газети "Нова доба" за 16.05.2008
У ці дні колись сто шістдесят років тому цісар Австро-Угорської імперії Фердинанд І ліквідував панщину в Галичині * Візитна картка. Будiвля починається з проекту. В Українi нинi спостерiгається будiвельний бум * Фоторепортаж. У «Зеленiй» пiд час посiвної кампанiї працювали у двi змiни. *Святкове відлуння. Бучаччина вшанувала ветеранів. * Мати, Мама, Матуся. Скiльки спогадiв i тепла таїть це магiчне слово. * Президентські ініціативи. * У світі захоплень. Кросворди від Василечка. Найбільший гонорар - понад сто гривень - наш земляк отримав від поважного Тернопільського видання. * Спогад. «Менi здається i донинi, що в батька вкрала я життя...». * Василь Боднар 26 рокiв працював у карному розшуку, спiлкувався iз циганським бароном i ловив злодiїв аж в Iркутську. * Слідами наших виступів. Земельнi дiлянки пiд будiвництво багатодiтним сiм’ям. * Землю у Космиринi надiлили, але конфлiкт на цьому не вичерпався.
- У ці дні колись сто шістдесят років тому цісар Австро-Угорської імперії Фердинанд І ліквідував панщину в Галичині
- У світлий день Великодня 1848 року, що припав саме на 15 травня, в історії нашого народу відбулась справді епохальна подія: волею однієї людини, не революціонера чи хоча б демократа, а самодержця й імператора мільйонна громада «бидла і мовчазної худоби» була проголошена повноцінним народом. Холопи стали людьми. Тривалий процес звільнення галицького селянства від принизливої та остогидлої панщини завершився.
- Візитна картка. Будiвля починається з проекту.В Українi нинi спостерiгається будiвельний бум. Один за одним «вирос-тають» новi житловi будинки, офiси, магазини, салони i т. д. Часто цiлком iншого сучасного вигляду набувають старi будiвлi. I усьому цьому передує складна проектна робота. У Бучачi її вже протягом трьох рокiв виконує проектне пiдприємство «Архiтектурно-проектнi роботи». Директором фiрми є Iван Миколайович Добровольський. Його й запитаємо про те, з чого слiд починати людинi, яка має намiр будуватися, куди i з якими документами треба звертатися, якi ще послуги можна отримати i чому власне виникла iдея створення такого пiдприємства.
- Фоторепортаж. У «Зеленiй» пiд час посiвної кампанiї працювали у двi змiни.Минулого тижня разом з директором ПАП «Зелена» п. Василем Савкою ми об’їхали практично усi поля цього господарства i не могли намилуватися дбайливо доглянутими посiвами озимини та ярих культур, якi поросли густою зеленою щiткою i нiде не проглядалося бур’янiв. Неподалiк вiд асфальтiвки бригада механiзаторiв якраз завершувала сiяти цукровi буряки, де ми зробили першу зупинку.
- Святкове відлуння. Бучаччина вшанувала ветеранів. Минулої п’ятниці громадськiсть району вiдзначила 63-ю рiчницю Перемоги у Другiй свiтовiй вiйнi.
- Мати, Мама, Матуся.Скiльки спогадiв i тепла таїть це магiчне слово. Воно про найщирiшу, найдобрiшу i наймилiшу людину у свiтi. Її очi супроводжують дiтей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка грiє нас усе життя, аж до старостi. Її створив Бог на цiй грiшнiй землi для краси i щастя, щоб вона дарувала життя i була продовжувачем роду людського. Вклоняємось тобi, мамо. Саме такi слова лунали минулої недiлi на адресу дорогих матерiв та бабусь.
- Президентські ініціативи. 20 березня цього року Президент України В. Ющенко видав Указ «Про додатковi заходи щодо пiдвищення якостi освiти в Українi». Мета Указу - полiпшення виховної роботи з дiтьми, учнiвською та студентською молоддю, зменшення негативних впливiв на них соцiального середовища, розроблення вiдповiдної державної цiльової прог-рами для розв’язання цих проблем.
- У світі захоплень. Кросворди від Василечка. Найбільший гонорар - понад сто гривень - наш земляк отримав від поважного Тернопільського видання. У Миколи Василечка, уродженця Жнибородiв, специфiчне, рiдкiсне захоплення складання кросвордiв, яке переросло у його основне ремесло i ним вiн заробляє сьогоднi на прожиття. Бiльш детально про це наша розмова з автором численних рiзно-планових кросвордiв та цiка-вих головоломок.
- Спогад. «Менi здається i донинi, що в батька вкрала я життя...»Нарештi остаточно визнали категорiю пiльговикiв «дiти вiйни». А до якої категорiї вiднести вивезених i народжених у Сибiру дiтей? Досi нам, «реабiлiтованим», доплачували до пенсiї 4,98 грн. в мiсяць. На що можемо розраховувати далі? Реабiлiтованi старшого поколiння віднесенi до «учасникiв вiйни». А чи не справедливо було би зарахувати нас до «учасникiв бойових дiй»? Хiба не вiд куль нас ховали батьки в українських домiвках? Хiба не пiд кулями везли до Сибiру, де у перестрiлках дехто з дiтей загинув, вже не кажучи, що i вiд голоду? То хто ж ми такi, «вивезенцi»?..
- Василь Боднар 26 рокiв працював у карному розшуку, спiлкувався iз циганським бароном i ловив злодiїв аж в Iркутську. «Наша служба небезпечна i важка...» Цi слова зi старої, ще радянської пiснi можуть бути якнайлiпшим епiграфом до розповiдi про майора мiлiцiї у вiдставцi Василя Олексiйовича Боднара. Зустрiч iз цим найповажнiшим за вiком ветераном органiв внутрiшнiх справ органiзували молодшi колеги по службi, аби засвiдчити йому свою пошану i ще раз послухати захоплюючi розповiдi про мiлiцейськi буднi. Направду небезпечнi i важкi. Благо, що п. Василь, незважаючи на свої лiта (днями йому виповнилося 79), до деталей пам’ятає усi злочини, прiзвища, посади, дiалоги, цiни, суми грошей i мотиви кримiнальних дiй. Чого тiльки не було за 8 рокiв роботи дiльничним у селах пiвнiчної зони району i 26 лiт - у карному розшуку райвiддiлу. А скiльки у нього нагород за доблесну працю i бездоганну службу! Найвагомiша з них - орден Знак Пошани. Ним вiдзначено дуже мало людей, а серед мiлiцiонерiв - це взагалi унiкальний випадок. Все ж найбiльша нагорода - чисте сумлiння. Бо не йшов «по головах», роблячи кар’єру, працював не за звання чи грошi, не прогинався, не зраджував, поважав людей, йшов на компромiси заради людського життя, гiдностi i справедливостi. Нинi Василь Олексiйович живе у Пiдзамочку. Дружина, що довгi роки була надiйним тилом - розумiла, прощала, пiдтримувала (в нього не було нi свят, нi вихiдних, нi спокiйних ночей) - недавно пiшла з життя. Син - у Києвi, дочки також нема серед живих, онучка - в Хорватiї. Залишились самотнiсть, букет болячок i спогади...
- Слідами наших виступів. Земельнi дiлянки пiд будiвництво багатодiтним сiм’ям
- у Космиринi надiлили, але конфлiкт на цьому не вичерпався. Наша газета вже писала про конфлiкт щодо видiлення земельних дiлянок дочкам Марiї Гончар, багатодiтної матерi iз Космирина. I хоч з цього приводу вiдповiднi доручення давав особисто Президент Вiктор Ющенко, але ситуацiя i досi залишається неоднозначною. Детальнiше про це розповiдають головний архiтектор району Iван ЛЕСЮК i космиринський сiльський голова Володимир БОЄЧКО.
powered by social2s