2008 рік оголошено роком усиновлення, роком сім’ї і саме тому, Президент приділяє увагу багатодітним, прийомним сім’ям, дитячим будинкам сімейного типу (один з них має відкритися в Бучацькому районі). Зі всієї Тернопільської області саме в нашому районі найбільше багатодітних сімей. Наприклад. Сімей, де є 13 і більше дітей, в області (крім Бучацького району) – 30, в районі – 22, сімей де 8 і більше дітей – 68, в районі – 36. Це більше половини тільки в нашому Бучацькому районі. В основному, ці сім’ї проживають в селах Стінка, Космирин, Соколів, Сновидів.
Ця інформація для тих, хто має батьків чи інших родичів та проживають на парафії церкви Чесного Хреста Господнього монастиря О.О.Василіян у м. Бучачі. Кожного місяця 30 числа отці мають змогу виїздити до місця проживання цих людей, сповідають та причащають. Для цього наперед потрібно повідомити в церкву до 30 числа кожного місяця. Ця інформація була виголошена отцем -ігуменом Макарієм в церкві 3 лютого.
Традиційно в перший тиждень лютого лютого гімназія м. Бучача гостинно відкриває двері, зустрічаючи своїх випускників. З різних куточків України з’їхалися випускники на зустріч з шкільними друзями, вчителями. У теплій родинній атмосфері лунали спогади про дитинство, про ті незабутні, найщасливіші, безтурботні роки шкільного життя, де були перші успіхи і перші поразки. Випускникам були адресовані найщиріші вітання з уст директора гімназії, учителів, учнів 5А(9) гімназичного класу та їх класного Лось Л.О.
Приємно здивували присутніх своїм чарівним співом Софія Гребеньовська, Гануся Кривенька, Христина Остапа, також хореографічна композиція наймолодших учасників 1Б(5) класу. З нетерпіння чекаємо зустрічі з вами, дорогі наші випускники.
У відповідності до РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 20/2008–рп
"Про звільнення І.Козири з посади голови Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області" звільнено голову Бучацької РДА Козиру Іллю Савовича. Нового голову ще непризначено. Інтернет представництва Призедента України
В Бучачі, поки що, тиша. Перед новими кадровими змінами.
Неписана історія міста Бучача сягає сивої давнини. На Федір-горі під час археологічних розкопок у 1924 році знайдено кам'яні колодкоподібні долота і широкі плоскі тесла із стараннозашліфованою поверхнею. Такий інвентар - типовий для племен культури лінійно-стрічкової кераміки (епоха неоліту, 6-3 тис. до н. е.). На березі Стрипи виявлено також залишки двох поселень ранніх племен трипільської культури та поховання бронзового віку.Перша письмова згадка про Бучач датується 1260 роком. На території міста знаходилось давнєслов'янське поселення, яке до середини XIV ст. входило до складу Галицько-Волинського князівства. Назва міста походить від архаїчного слова "буча", в значенні корінна вода напровесні, бистрина і глибінь", що досить точно відображає навколишній ландшафт. Наприкінці XIV ст. внаслідок тривалої боротьби між Польщею і Литвою, яка точилася понад 20 років, Східну Галичину, а в її складі й Бучач, загарбали польські феодали. У своій політиці шляхта спиралася на місцевих магнатів, які в XV ст. одержали однакові з нею права. У 1515 році місто отримало магдебурзьке право. 3 1558 року тут двічі на рік проводились ярмарки, а щотижня в четвер - торги. Більшість мешканців Бучача займалась ремеслами та землеробством. Міщани відробляли панщину (3-4 дні на тиждень), сплачували десятину, виконували різні повинності. Під час визвольної війни українського народу 1648-1654р.р. у місті розгорнувся антифеодальний рух. У вересні 1648 р. місцеві жителі допомагали селянсько-козацьким військам оволодіти Бучацьким замком. Не раз під його стінами велися запеклі бої. У 1655 1 1667 роках фортецю намагалися захопити кримські татари, але зазнали невдачі. Відступаючи, вони спалили місто. В 1672 році його окупувала турецька армія, і 18 жовтня договір між Польщею Туреччиною, за яким усе Поділля відійшло під владу турецької Порти. Кордон проходив по Стрипі і поділив місто на дві частини - східну (турецьку) і західну (польську). Польський сейм, що зібрався у квітні наступного року, відмовився ратифікувати цю угоду. Військові дії з Туреччиною продовжувалися. В листопаді 1673р. війська під керівництвом Я. Собєського здобули перемогу над турками під Хотином. Умови Бучацького мирного договору залишились на папері. В 1712 р., після, першого поділу Польщі, Бучач у складі Східної Галичини захопила Австрія (з 1867 р. - Австро-Угорщина). 3 кінця 1809 до 1815 р.р. місто за Шенбдрунським миром належало Росії. Скасування панщини 17 квітня 1848р., сприяло розвиткові капіталістичних відносин, однак не полегшило життя робітників та селян. Селяни і міщани Бучача, які одержали невеликі ділянки землі зобов'язані були сплатити протягом 13 років великий викуп. Прокладення в 1884 р. залізничної лінії Станіслав-Ярмолинці, яка пройшла через Бучач, спричинило до пожвавлення промисловості і торгівлі. На початку Першої світової війни, в серпні- вересні 1914р., південніше Бучача, у межирічні Серету і Стрипи, кипіли запеклі бої. 15 серпня 1914 року російські частини вступили в місто і стояли тут до липня 1917 р. А вже в листопаді1918 року, після розгрому Австро-Угорської імперії, Бучач увійшов до складу ЗУНР. 15 вересня 1920 р. війська Польщі знову окупували Бучач і до вересня 1939 року місто перебувало під владою цієї держави. 17 вересня 1939 року було введено війська Радянського Союзу. 7 липня 1941 р. німецька армія захопила Бучач. За час окупації вона знищили майже 7500 жителівміста і сіл району, 1839 юнаків і дівчат вивезли на каторгу до Німеччини, зруйнували 177 будинків, ряд промислових підприємств, приміщення школи та ін. Остаточно місто було визволене 21 липня 1944 р. і почався новий етап у його відбудові та розвитку. Після закінчення військових дій населення краю почало відбудову промислових підприємств, житловогосектора. Вже в серпні-вересні 1944 р. відновили роботу спиртзавод, маслозавод, пром- і харчокомбінати, електростанція, промартілі. У 1955 році на околиці Бучача розгорнулося 6удівництво цукрового заводу, а вже через три роки (у 1958 р.) він запрацював. В 1966 році до ладу стали консервний, ливарно-механічний заводи, а в 1969 р. – лісозавод.
За матеріалами наданими краєзнавчим музеєм тел. 8(035-44) 2-13-60 вул.Галицька,65
