|
У ці дні колись сто
шістдесят років тому
цісар Австро-Угорської
імперії Фердинанд І
ліквідував панщину в
Галичині * Візитна картка. Будiвля починається з
проекту. В Українi нинi спостерiгається будiвельний бум * Фоторепортаж. У «Зеленiй» пiд час посiвної кампанiї
працювали у двi змiни. *Святкове
відлуння. Бучаччина
вшанувала ветеранів. * Мати,
Мама, Матуся. Скiльки спогадiв i тепла таїть це магiчне слово. * Президентські
ініціативи. * У світі захоплень. Кросворди від Василечка. Найбільший
гонорар - понад сто гривень - наш земляк отримав від поважного Тернопільського
видання. * Спогад. «Менi
здається i донинi, що
в батька вкрала
я життя...». * Василь
Боднар 26 рокiв працював у карному розшуку, спiлкувався iз циганським бароном i
ловив злодiїв аж в Iркутську. * Слідами наших
виступів. Земельнi дiлянки пiд будiвництво багатодiтним сiм’ям. * Землю у Космиринi надiлили, але конфлiкт на цьому не вичерпався.
- У ці дні колись сто
шістдесят років тому
цісар Австро-Угорської
імперії Фердинанд І
ліквідував панщину в
Галичині
- У світлий день
Великодня 1848 року, що припав саме на 15 травня, в історії нашого народу
відбулась справді епохальна подія: волею однієї людини, не революціонера чи
хоча б демократа, а самодержця й імператора мільйонна громада «бидла і
мовчазної худоби» була проголошена
повноцінним народом. Холопи стали людьми. Тривалий процес звільнення галицького
селянства від принизливої та остогидлої панщини завершився.
- Візитна картка. Будiвля починається з
проекту.В Українi нинi спостерiгається будiвельний бум. Один
за одним «вирос-тають» новi житловi будинки, офiси, магазини, салони i т. д.
Часто цiлком iншого сучасного вигляду набувають старi будiвлi. I усьому цьому
передує складна проектна робота. У Бучачi її вже протягом трьох рокiв виконує
проектне пiдприємство «Архiтектурно-проектнi роботи». Директором фiрми є Iван
Миколайович Добровольський. Його й запитаємо про те, з чого слiд починати
людинi, яка має намiр будуватися, куди i з якими документами треба звертатися,
якi ще послуги можна отримати i чому власне виникла iдея створення такого
пiдприємства.
- Фоторепортаж. У «Зеленiй» пiд час посiвної кампанiї
працювали у двi змiни.Минулого тижня
разом з директором ПАП «Зелена» п. Василем Савкою ми об’їхали практично усi
поля цього господарства i не могли намилуватися дбайливо доглянутими посiвами
озимини та ярих культур, якi поросли густою зеленою щiткою i нiде не
проглядалося бур’янiв. Неподалiк вiд асфальтiвки бригада механiзаторiв якраз
завершувала сiяти цукровi буряки, де ми зробили першу зупинку.
- Святкове відлуння. Бучаччина вшанувала ветеранів. Минулої п’ятниці громадськiсть району вiдзначила
63-ю рiчницю Перемоги у Другiй свiтовiй вiйнi.
- Мати,
Мама, Матуся.Скiльки спогадiв i тепла таїть це магiчне слово. Воно
про найщирiшу, найдобрiшу i наймилiшу людину у свiтi. Її очi супроводжують
дiтей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка грiє нас усе життя, аж до
старостi. Її створив Бог на цiй грiшнiй землi для краси i щастя, щоб вона
дарувала життя i була продовжувачем роду людського. Вклоняємось тобi, мамо.
Саме такi слова лунали минулої недiлi на адресу дорогих матерiв та бабусь.
- Президентські
ініціативи. 20 березня цього року Президент України В. Ющенко
видав Указ «Про додатковi заходи щодо пiдвищення якостi освiти в Українi». Мета
Указу - полiпшення виховної роботи з дiтьми, учнiвською та студентською
молоддю, зменшення негативних впливiв на них соцiального середовища,
розроблення вiдповiдної державної цiльової прог-рами для розв’язання цих
проблем.
- У світі захоплень. Кросворди від Василечка. Найбільший
гонорар - понад сто гривень - наш земляк отримав від поважного Тернопільського
видання. У Миколи Василечка,
уродженця Жнибородiв, специфiчне, рiдкiсне захоплення складання кросвордiв,
яке переросло у його основне ремесло i ним вiн заробляє сьогоднi на прожиття.
Бiльш детально про це наша розмова з автором численних рiзно-планових
кросвордiв та цiка-вих головоломок.
- Спогад. «Менi здається
i донинi, що в
батька вкрала я
життя...»Нарештi остаточно визнали категорiю пiльговикiв «дiти
вiйни». А до якої категорiї вiднести вивезених i народжених у Сибiру дiтей?
Досi нам, «реабiлiтованим», доплачували до пенсiї 4,98 грн. в мiсяць. На що
можемо розраховувати далі? Реабiлiтованi старшого поколiння віднесенi до
«учасникiв вiйни». А чи не справедливо було би зарахувати нас до «учасникiв
бойових дiй»? Хiба не вiд куль нас ховали батьки в українських домiвках? Хiба
не пiд кулями везли до Сибiру, де у перестрiлках дехто з дiтей загинув, вже не кажучи,
що i вiд голоду? То хто ж ми такi, «вивезенцi»?..
- Василь
Боднар 26 рокiв працював у карному розшуку, спiлкувався iз циганським бароном i
ловив злодiїв аж в Iркутську. «Наша служба небезпечна i важка...» Цi слова зi
старої, ще радянської пiснi можуть бути якнайлiпшим епiграфом до розповiдi про
майора мiлiцiї у вiдставцi Василя Олексiйовича Боднара. Зустрiч iз цим найповажнiшим за вiком
ветераном органiв внутрiшнiх справ органiзували молодшi колеги по службi, аби
засвiдчити йому свою пошану i ще раз послухати захоплюючi розповiдi про
мiлiцейськi буднi. Направду небезпечнi i важкi. Благо, що п. Василь, незважаючи
на свої лiта (днями йому виповнилося 79), до деталей пам’ятає усi злочини,
прiзвища, посади, дiалоги, цiни, суми грошей i мотиви кримiнальних дiй. Чого
тiльки не було за 8 рокiв роботи дiльничним у селах пiвнiчної зони району i 26
лiт - у карному розшуку райвiддiлу. А скiльки у нього нагород за доблесну працю
i бездоганну службу! Найвагомiша з них - орден Знак Пошани. Ним вiдзначено дуже
мало людей, а серед мiлiцiонерiв - це взагалi унiкальний випадок. Все ж
найбiльша нагорода - чисте сумлiння. Бо не йшов «по головах», роблячи кар’єру,
працював не за звання чи грошi, не прогинався, не зраджував, поважав людей,
йшов на компромiси заради людського життя, гiдностi i справедливостi. Нинi
Василь Олексiйович живе у Пiдзамочку. Дружина, що довгi роки була надiйним
тилом - розумiла, прощала, пiдтримувала (в нього не було нi свят, нi вихiдних,
нi спокiйних ночей) - недавно пiшла з життя. Син - у Києвi, дочки також нема
серед живих, онучка - в Хорватiї. Залишились самотнiсть, букет болячок i
спогади...
- Слідами наших
виступів. Земельнi дiлянки пiд будiвництво багатодiтним сiм’ям
- у Космиринi надiлили, але конфлiкт на цьому не вичерпався. Наша газета вже писала про конфлiкт щодо видiлення
земельних дiлянок дочкам Марiї Гончар, багатодiтної матерi iз Космирина. I хоч
з цього приводу вiдповiднi доручення давав особисто Президент Вiктор Ющенко,
але ситуацiя i досi залишається неоднозначною. Детальнiше про це розповiдають
головний архiтектор району Iван ЛЕСЮК i космиринський сiльський голова
Володимир БОЄЧКО.
|
